Мамо, доню, сину... Як тішить душу колоритність кличного відмінка. Не зраджуймо його!

Довідка: кличний відмінок є в українській, польській, чеській, сербській, болгарській мовах, румунській, латиській, литовській, шотландській, арабській, грузинській, корейській, чуваській, а також існував у латині, давньогрецькій та санскриті. Ось кілька прикладів, як він виглядає в різних мовах:

Польська: Ewa - Ewo, Ewusia - Ewusiu, książka - książko, ciemność - ciemności, Krzyś - Krzysiu, wilk - wilku.

Чеська: paní Eva - paní Evo, Kryštof - Kryštofe, Marek - Marku, knížkа - knížko. Болгарська: Иван - Иване, Петър- Петре, Бог - Боже, другар - другарю, жаба - жабо, Елена - Елено, баба-бабо, мама-мамо.

Сербська: брат - брате, син - сине, војник - војниче, друг - друже, кнез - кнеже, сиромах - сиромаше, пријатељ - пријатељу, господар – господару.

 Румунська: om - omule, Ion - Ioane. Литовська: vilkas – vilke, vėjas- vėjau.

Латинська: barbarus - barbare, Lupus - lupe, Demetrius - Demetri.

Білоруська: Зазвичай в сучасній білоруській мові (так званий «наркомівський», або офіційний варіант) не виділяється окремого кличного відмінка. В художній літературі (напр., у Короткевича) кличний відмінок зберігся. Прихильники «класичного» варіанту білоруської мови (тарашкевиці), навпаки, підкреслюють кличний відмінок як відмінну рису білоруської мови від російської. Брат - браце, сын - сыне.