Псевдоніми: 

Григорій Квітка-Основ’яненко –Квітка Григорій

Марко Вовчок – Вілінська Марія

Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван

Панас Мирний – Рудченко Панас

Іван Білик – Рудченко Іван

Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван

Микола Садовський – Тобілевич Микола

Леся Українка – Косач Лариса

Олександр Олесь - Кандиба Олександр

Олег Ольжич – Кандиба Олег

Микола Хвильовий – Фітільов Микола

Остап Вишня – Губенко Павло

Іван Багряний – Лозов’ягін (Лозов’яга) Іван

Юрій Клен – Бурґгардт Освальд

Присвяти: 
М.Коцюбинський – «Intermezzo» (Кононівським полям) 
Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену)
«Гайдамаки» (Григоровичу на пам'ять 22.04.1838) 
«Катерина» (Жуковському) 
М.Хвильовий – «Я (Романтика)» («Цвітові яблуні») 
Г.Тютюнник – «Три зозулі з поклоном» (Любові всевишній) 

О.Кобилянська – «Земля» (Юліанові Я.Кобилянському, батькові)
 

Празька школа: Євген Маланюк 
Шістдесятники: Василь Симоненко, Іван Драч, Григір Тютюнник, Ліна Костенко 
Письменники-емігранти: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь 
Дисиденти: Василь Стус 
 

Стопи: двоскладові: хорей ( U —́ );

ямб ( —́ U ); спондей ( —́ —́ ); пірихій ( U U ) 
трискладові: дактиль ( —́ U U );

амфібрахій ( U —́ U ); анапест ( U U —́ ) 
 

Види лірики: 
1) громадянська (політична) – опис подій суспільно-політичного життя; оспівування відомих історичних осіб, виявлення патріотичного почуття, любов до Батьківщини; 
2) філософська – відображення проблем буття людини та суспільства (життя і смерть, любов і ненависть, призначення людини у світі); 
3) пейзажна – роздуми і почуття поета, викликані картинами та явищами природи; 
4) інтимна – переживання героя, пов’язані з його особистим життям. 
 

Де розгортаються події: 
1)у Тополівці – Україна в огні 
2)у Харкові – Мина Мазайло 
3)у Семигорах – Кайдашева сімя 
4)у Пісках – Хіба ревуть воли як ясла повні 
5)в Україні, Сибіру й Петербургу – Сон 
6)біля Кононівки – Інтермеццо 
7)на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині – Чорна рада

8)в Умані – Гайдамаки

9)у Полтаві – Наталка Полтавка

10)на Гуцульщині, Криворівне – Тіні забутих предків

11)Савур Могила – ой Морозе, Морозеньку

12)Жовті Води – Чи не той то хміль…

13)Волинь – Лісова пісня

14)у степу під Компаніївкою - Вершники

Цитати: 
Іван Вишенський 
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський 
Іван Котляревський

«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»

Григорій Квітка-Основ’яненко 
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко 
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко 

«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв

«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» - слова Т.Шевченка до Основ яненка.

«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко

«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш 

«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко 

Марко Вовчок 
«Основоположниця дитячої української прози» 

Іван Нечуй-Левицький 
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко

«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»

«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство»  М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний 

Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман

«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»
«Корифей української прози» 

Іван Франко

«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська 
«Гірська львиця» 
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк 
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький 
Михайло Коцюбинський 
«Сонцепоклонник» 
«Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко

«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта» 

Василь Стефаник

«Бетховен українського села»

Павло Тичина 

«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар 
Володимир Сосюра 
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах 
Микола Хвильовий 
«Основоположник української прози ХХст.» 
Остап Вишня 
«Король українського тиражу» 
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський 

«Хай живуть зайці!» - життєве кредо
Андрій Малишко 
«Солов’яне серце України» 
Іван Драч 
«Сонячний поет» 
Василь Стус 
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов 
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська 
Є. Маланюк 
«Імператор залізних строф» 

Афоризми Григорія Сковороди:

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Більше думай і тоді вирішуй.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

З видимого пізнавай невидиме.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Сліпі очі, коли затулені зіниці.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Все минає, але любов після всього зостається.

Кому душа болить, тому весь світ плаче.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

Не любить серце, не бачачи краси.

Що вподобав, на те й перетворився.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

Не називай солодким те, що породжує гіркоту.

Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Перший:

-твір нової української літератури: «Енеїда» І.Котляревського

-драматичний твір: «Наталка Полтавка» І.Котляревського

-прозовий твір: «Маруся» Г.Квітки-Основ'яненко

-історичний роман: «Чорна рада» П.Куліша

-соціально-побутова повість: «Кайдашева сім'я» І.Нечуй-Левицького

-соціально-психологічний роман: «Хіба ревуть воли…» П.Мирного

-урбаністичний роман: «Місто» В.Підмогильного

Романи:

-«Чорна рада» П.Куліш

-«Хіба ревуть воли…» П.Мирний

-«Маруся Чурай» Л.Костенко

-«Вершники» Ю.Яновський

-«Місто» В.Підмогильний

-«Тигролови»  І.Багряний

Повісті:

-«Маруся» Г.Квітка-Основ'яненко

-«Кайдашева сім'я» І.Нечуй-Левицький

-«Земля» Ольга Кобилянська

-«Тіні забутих предків» М.Коцюбинський

Оповідання:

-«Максим Гримач» Марко Вовчок

Кіноповісті:

-«Зачарована Десна» О.Довженко

-«Ункаїна в огні» О.Довженко

Новели:

-«Камінний хрест» В.Стефаник

-«Інтермецо» М.Коцюбинський

-«За мить щастя» Олесь Горнар

-«Три зозулі с поклоном» Григір Тютюник

-«Момент» В.Виниченко

-«Вершники» Ю.Яновський

-«Я(Романтика)» М.Хвильовий

Драми:

-«Наталка Полтавка» І.Котляревський

-«Мина Мазайло» М.Куліш

-«Лісова пісня» Леся Ураїнка

-«Мартин Боруля» І.Карпенко-Карий

Поеми:

-«Мойсей» І.Франко

-«Катерина», «Гайамаки», «Кавказ», «Сон» Т.Шевченко

-«Енеїда» І.Котляревський

Вірші:

-«Де лібертате», «Всякому місту…» Г.Сковорода

-«До Основ'яненка», «І мертвим, і живим…», «Заповіт», «Мені однаково…» Т.Шевченко

-«Гімн», «Чого являєшься мені у сні» І.Франко

-«Контра спем сперо» Леся Українка

-«Блакитна Панна» М.Вороний

-«Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!...» О.Олесь

-«О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте як, липа шелестить…» П.Тичина

-«Молюсь і вірю» М.Рильський

-«Любіть Україну» В.Сосюра

 -«Різдво» Богдан-Ігор Антонич

-«Пісня про рушник» А.Малишко

-«Лебеді материнства» В.Симоненко

-«Як добре те, що смерті не боюсь я…», «О земле втрачена…» В.Стус

-«Балада про соняшник» І.Драч

-«Страшні слова…», «Українське альфреско» Л.Костенко

-«Стилет чи стилос?» Є.Маланюк