Троянда

Блідо-рожева троянда

В саду розцвіла досвітаннім,

Цей спалах краси незвичайний

Навіки у душу запав.

І крапля роси на пелюстці

Під сонним ще променем сонця

Скотилась повільно додолу,

Мов чиста і ніжна сльоза.

П’янкий аромат я відчую,

Коли нахилюся до неї,

Губами торкнуся пелюстки - 

Й від щастя на мить я замру.

Та гострі колючки у неї,

Їх треба весь час стерегтися,

Та саме вони так відверто

Підкреслюють квітки красу.

Один тільки раз уколовшись,

Ти будеш про це пам’ятати,

А може, й не будеш від щастя,

Що вічну царівну знайшов.

Красу ти її незрівнянну

Завжди бережи мов зіницю,

Бо блідо-рожева троянда

Уже не розпуститься знов.

            Дмитро Вільха