Воно прийшло. Чистіше від води,

Що рано-вранці падає на трави,

І невловиме, як туманний дим,

Простелений над плесом чудо-ставу.

 

Воно прийшло, натомлене злегка,

Як понадвечір сонце променисте.

І ось - торкає впевнена рука

Своїх рядків на білому намиста.

 

Тепер шепоче, ніби в диво-сні,

І тішиться ігристо, мов дитина.

Так хочеться спитати: Снилось? - Ні!

Воно прийшло. Воно здолало стіни!