Ти не любив

В моїй душі і в думці моїй ти,

Як зірка в небі і як в травах квіти,

Тобі для мене місця не знайти,

Де можеш сонцем душу розігріти,

Де будеш обіймати досхочу

І зігрівати диханням долоні...

Я від кохання стиха закричу

І знову опинюся у полоні.

Чому не хочеш зцілувать вуста,

Вони болять від меду насолоди.

Здогадуюся, істина проста –

Ти не любив і не полюбиш зроду.

                                              С.М. Яненко