* * *

Він пас ягнята за селом,

Дивився на лани широкі.

У хмари потайні, глибокі

Тягнувся лагідним крилом.

Він так хотів, як птах, літати,

Щоб бути вільним на землі,

Щоб жити в гарному селі

І щоб щасливу долю мати!

Він так хотів багато знати:

Чому зимою сніг іде,

Чом сонце з неба не впаде…

І став тихенько засинати.

І сниться сон йому такий:

Що він на волі пас ягнята,

А біля хати ждала мати,

Втопились в цвітові садки.

Та налетів жахливий вітер,

Садок і хату зруйнував,

Ягнят, матусеньку забрав,

І навіть сльози в хлопця витер.

Він пас ягнята за селом,

Дивися на лани широкі,

Вдивлявся у хмарки глибокі,

Схвильований жорстоким сном.

                                                            Віка Яненко