Верхи на коні

Їхали верхи. Коні чули сталь стремен і кусали вудила. Стриміли сосни, і під соснами крутилась дорога. А ніч була темна, як ліс, і ліс невидимий, як ніч. Дорога м'яка, нев'їжджена, встелена, мабуть, глицею, бо коні стукали рівно і нечутно.

Арсен лизнув свої сухі губи й подумав: «Як соснова кора». Терпкий і гіркий присмак. Губи стиснулись, наче злиплись живицею, язик став шорстким. Захотілось напитися води. Роздмухнулися ніздрі, вдихаючи вистояне в соснах повітря. Воно було чисте, легке й дуже сухе. Звужені очі Арсена звузилися ще дужче. Вони промощували лісову дорогу, сосни й кущі на заворотах, темряву під верховіттям. У руці повід, друга — на автоматі.

Володька їхав поряд, нога до ноги. їх було двоє. Нечутний скрип сідел, сталь стремен у нозі, сталь зброї в руці.

120 слів