Калина

Вже давно зійшло сонце. Велике й червоне, воно ходило між дубами й осичиною. І Катря подумала, що найліпше йти їм з Данилком за сонцем. І сонце обов'язково приведе їх до доброго лісника. Але те сонце втікало та й утікало, наче бавилося з дітьми.

Враз перед ними запалахкотіла червона калина. Налита сонцем, вона зависла над усім лісом: над деревами, кущами, снігом і над дітьми.

Вони почали їсти калину. Катря пригинала гілля, а Данилко хапав ягоди жменями і пакував їх у свій маленький ротик. Ягідки з морозу тріщали на його молочних зубах, аж стікало по бороді. Вони об'їдали її, як пташки.

І здавалося, що Катря й Данилко ласують не кетягами ягід, мабуть, це саме сонце розбризкалося й стало калиновими ягідками, і вони Їдять ту смакоту.

123 слова